Коливання емоцій під час війни
Ментальний стан українців наразі дуже нестабільний. Зміни настрою від ейфорії до ненависті, від байдужості до оптимізму можуть виникати протягом одного дня. Важливо запам’ятати дві речі:
1. це нормальна реакція на ненормальні обставини;
2. в емоційних хвиль є певна послідовність, важливо не застрягати в негативних петлях, а рухатися далі.
Коли відбувається щось жахливе і неочікуване, люди спочатку відчувають шок, діють автоматично, за програмою виживання. Розум намагається перебирати варіанти майбутнього, щоб якось підготуватися до нього.
Потім повертаються базові емоції, і після шоку можуть прийти, наприклад, відчай, жах, заперечення тощо. На початку більшість відчула сильну ЕЙФОРІЮ, від усвідомлення того, що ми вистояли і дали гідну відсіч (приблизно такі ж сильні емоції майже кожен відчував після звільнення окупованих територій). Ця емоція допомагає продовжувати боротьбу, відкриває доступ до нових ресурсів, спонукає до рішучих дій. Проте такий стан не може довго тривати, оскільки для мозку енергетично важко перебувати в ньому постійно. Тому через деякий час вмикається функція захисту – людина почувається втомленою, виснаженою, можуть відчуватися розпач та ознаки депресії.
НЕНАВИСТЬ – це прояв злості, а злість – це базова емоція людини. Що робити? По-перше, потрібно визнати і сказати собі, що злість у цій ситуації є нормальною реакцією на ненормальні обставини. Не треба через це відчувати додаткову провину чи намагатися полюбити своїх ворогів. Цю емоцію потрібно відслідковувати і «перемикати». Запитуйте себе «Я злюсь на N чи взагалі на ситуацію?». Мінімізуйте перегляд новин, моторошних фото, розмов на подібні теми. Перетягуйте увагу свою і дітей (це дуже важливо!) на навчання, хобі, перегляд мультфільмів, буденні речі тощо.
Також є інша сторона емоційних станів людини – БАЙДУЖІСТЬ абсолютно до всього, тобто відсутність ненависті і жалю, турбота лише про себе та свою сім’ю тощо. Це також нормальна реакція на ненормальні події. Коли людина у ситуації, де болю забагато, психіка має один механізм – вимикати почуття. Це спосіб вижити. У нас зникають почуття, і ми емоційно німіємо, але це тимчасовий феномен. Тому не слід засуджувати себе через такий своєрідний захист психіки.
Найстрашніше – не знати, що з тобою коїться і думати, що почуття, скажімо, страху буде тепер з тобою назавжди. Повірте, дуже довго боятися чи тривожитись не вигідно нашому організму, і він знайде, як впоратися й з цими відчуттями.
Якщо ви відчули, що не в змозі впоратися зі своїми емоціями, не заволікайте та звертайтеся за допомогою до фахівця – психолога або психотерапевта.
