Специфіка корекційно-педагогічної роботи з дітьми з дитячим церебральним паралічем
На сьогоднішній день суспільство вкрай стурбоване зростанням кількості дітей з вадами психофізичного розвитку та дітей-інвалідів. За оцінками експертів ООН та ВООЗ, кількість людей з обмеженими життєвими і соціальними функціями складає 10% населення земної кулі. Понад 120 млн. з них - це діти та підлітки. На жаль, ці світові проблеми не обійшли і нашої країни. За останні роки в Україні кількість дітей з порушеннями психофізичного розвитку зросла на 22%, щорічно на 5-6 тисяч збільшується число дітей-інвалідів.
Найбільш поширеною формою навчання таких дітей є спеціальні школи та інтернати. На сьогоднішній час гостріше постає проблема навчання дітей з особливими потребами в умовах загальноосвітніх шкіл, спостерігається тенденція інтеграції дітей у загальноосвітні навчальні заклади. Це діти з проблемами розумового розвитку та порушеннями опорно-рухового апарату.
Порушення опорно-рухового апарату виникають внаслідок певного захворювання, що призвело до розладу рухових функцій, внаслідок травми хребта. Діти з порушеннями опорно-рухового апарату відчувають труднощі під час пересування, користуються різноманітними допоміжними засобами.
Церебральний параліч виникає внаслідок уражень мозку плоду. Серед факторів, що призводять до цього- киснева недостатність, пологові черепно-мозкові травми, інтоксикація в період вагітності, інфекційні захворювання тощо. Характерними для ДЦП є рухові розлади, неспроможність контролювати та координувати рухи, мимовільність рухів, порушення загальної та дрібної моторики, рівноваги, просторової орієнтації, порушення мовлення, слуху та зору, підвищена виснажливість, нестійкий емоційний тонус. Ці стани можуть посилюватись при хвилюванні, несподіваному зверненні до дитини, перевтоми, намаганнях виконати певні цілеспрямовані дії. Для дітей з ДЦП характерна обмеженість артикуляційних м’язів, порушено голосоутворення, підвищена салівація. Також спостерігається порушення фіксації і простеження предметів, зорово-моторна координація. Моторні порушення обмежують здатність самостійного пересування і самообслуговування, перешкоджають освоєнню предметно-практичної діяльності, що негативно позначається на формуванні вищих психічних функцій, інтегративної діяльності мозку, загальному ході психічного розвитку.
Ряд вчених ( С. Дуванова, Н. Трофімова) виділяють такі особливості структури інтелектуального розвитку при ДЦП:
знижений запас понять та уявлень про навколишній світ, що обумовлено вимушеною ізоляцією, обмеженням контактів дитини з однолітками, утруднення пізнання навколишнього світу в процесі предметно-практичної діяльності, порушення сенсорних функцій;
нерівномірний, дисгармонійний характер інтелектуальної недостатності. Мозаїчний характер розвитку психіки пов'язаний з органічним ураженням мозку на ранніх етапах його розвитку. Несформованість вищих коркових функцій є важливою ланкою порушень пізнавальної діяльності при ДЦП. У деяких дітей розвивається словесно-логічне мислення, в інших переважають наочні форми мислення;
сповільненість психічних процесів, труднощі переключення на інші види діяльності, недостатність концентрації уваги, зниження обсягу механічної пам’яті. Велика кількість дітей відрізняється низькою пізнавальною активністю, що проявляється у відсутності інтересу до завдань, слабкій зосередженості, повільності й зниження переключення різних психічних процесів. Низька розумова працездатність частково пов’язана із церебрастенічним синдромом, що характеризується швидко наростаючим стомленням при виконанні інтелектуальних завдань. Найбільш чітко це проявляється в шкільному віці при різних інтелектуальних навантаженнях.
характерні розлади емоційно-вольової сфери, які проявляються по-різному: підвищена емоційна збудливість, дратівливість, рухове розгальмування; чи навпаки - загальмованість, сором’язливість, боязкість. Схильність до коливань настрою часто поєднується з інертністю емоційних реакцій.
спостерігається своєрідна структура особистості: достатній інтелектуальний розвиток поєднується з відсутністю впевненості в собі, самостійності, з підвищеною сугестивністю.
Основними напрямками корекційно-педагогічної роботи з дітьми з ДЦП є: розвиток емоційного, мовного, ігрового спілкування, стимуляція зорового, слухового, кінестетичного сприйняття, формування просторових і часових уявлень, корекція їх порушень, розвиток передумов до інтелектуальної діяльності ( уваги, пам’яті, уяви), розвиток зорово-моторної координації, підготовка до оволодіння письма.
Дитина із психофізичними вадами дуже важко вживається в суспільне життя. Але якщо поряд з нею кваліфіковані педагоги, цей шлях до дорослого життя дитина пройде швидше та з більшими придбаннями.
